Мета: корекція невпевненості в
собі, тривожності, страху самостійних дій («У мене не вийде!»).
В одному лісі жив маленький Зайчик. Найбільше йому
хотілося бути сильним, сміливим і зробити щось добре, корисне для оточуючих.
Але на ділі у нього нічого не виходило. Він всього боявся і не вірив у себе.
Тому всі його прозвали в лісі боягузом. Від цього йому ставало сумно,
образливо, і він часто плакав, коли залишався один. Був у нього один єдиний
друг – Борсучок.
Одного разу вони пішли гратися до річки. Найбільше
їм подобалось наздоганяти один одного, бігаючи через невеликий дерев’яний місток. Першим наздоганяв
Зайчик, але коли Борсучок біг по мості, одна дошка раптом зламалась і він впав
в річку. Борсучок не вмів плавати і став просити допомоги. А Зайчик, хоча і
вмів трішки плавати, але дуже боявся. Він бігав по березі і кликав на допомогу,
сподіваючись, що хтось його врятує. Але нікого поблизу не було. І тоді Зайчик
зрозумів, що лише він може врятувати свого друга. Він сказав: « Я нічого не
боюся, я вмію плавати і врятую Борсучка!». Не думаючи, він кинувся в воду і
поплив, а потім висунув свого друга на берег. Борсучок був врятований!
Коли він повернувся додому і розповів про випадок
на ріці, ніхто спочатку не повірив. Коли ж звірі впевнились в цьому, то почали
хвалити Зайчика, і сказали, щоб він запам’ятав корисне правило: «Вір в себе і
завжди покладайся на свої сили!». І з тих пір більше ніхто і ніколи не прозивав
його боягузом!
Немає коментарів:
Дописати коментар