Мета: зняття тривожності,
пов’язаної з самотністю. Страх розлуки з мамою («Не йди. Я боюсь сам!»).
Жила-була велика мама-Кенгуру. І одного разу вона
стала найщасливішою Кенгуру на світі, тому що у неї народилось маленьке
Кенгурятко. Спочатку воно було слабким, і мама носила його в сумці на животі.
Там, в маминій сумочці, Кенгурятку було дуже затишно і зовсім не страшно. Коли
він хотів пити, мама поїла смачним молоком, а коли хотів поїсти мама-Кенгуру
годувала його кашкою з ложечки. Потім Кенгурятко засинало, і мама могла
поприбирати в хаті та приготувати їжу.
Але інколи Кенгурятко просиналось і не бачило біля
себе мами. Тоді воно починало голосно плакати і кричати до тих пір, поки мама
не приходила до нього і не клала знову в сумочку. Одного разу, коли Кенгурятко
знову заплакало, мама хотіла покласти його в сумочку, але в сумці виявилось
дуже тісно і ніжки Кенгурятка не поміщались. Воно злякалося і заплакало ще
сильніше: воно дуже боялося, що мама піде і залишить його самого. Тоді він зі
всіх сил зігнувся, піджав колінця і проліз в сумочку.
Ввечері вони з мамою пішли в гості. Там були ще
діти, вони гралися і веселились, кликали Кенгурятко до себе, але він боявся іти
від мами, хоч йому і хотілось погратись з іншими, він весь час просидів з
мамою. Весь вечір до них підходили дорослі і запитували, чому таке велике
Кенгурятко боїться залишити маму і піти погратися з іншими дітьми. Тоді він
зовсім злякався і сховався в сумочку так, що навіть голови не було видно.
День за днем в маминій сумочці ставало все тісніше
і незручно. Кенгурятку дуже хотілося побігати по зеленій галявині біля дому,
погратися з сусідніми дітками, але так страшно було іти від мами. Одного разу мама-Кенгуру пішла до магазину.
Кенгурятко прокинулось, побачило, що воно саме, і заплакало. Так воно плакало і
плакало, а мама все не приходила.
Раптом він побачив сусідніх хлопчиків, які гралися
і весело сміялись. Кенгурятко перестав плакати і вирішив, що теж зможе сам, без
мами вмитись, вдягнутись і піти до діток. Так він і зробив. Діти з радістю
прийняли його до себе в гру, і він веселився разом з ними. А скоро прийшла мама
і похвалила його, що він такий сміливий і самостійний.
Тепер мама може кожен ранок ходити на роботу і в
магазин – адже Кенгурятко уже зовсім не боїться залишатись один, без мами. Він
знає, що вдень мама повинна бути на роботі, а ввечері вона обов’язково прийде
додому, до свого улюбленого Кенгурятка.
Немає коментарів:
Дописати коментар